<Вежа Хмар> page <Плач> album page |
Ван ГогДобрий ранок, моя одинокосте, Холод холоду, тиша тиш. Циклопiчною одноокiстю Небо дивиться на Париж. Моя муко, ти ходиш по гранi. Вчора був я - король королiв, А сьогоднi попiл згорання Осiдає на жар кольорiв. Мертвi барви, о руки - митарi, На мольбертах розп’ятий свiт. Я - надгрiб’я на цьому цвiнтарi. Кипариси горять в небозвiд. Небо глухо набрякло грозою, Вигинаються пензлiв Хорти, Чорним струсом палеозою Переламано горам хребти. Струменiє моє склепiння Я - пастух, я дерева пасу. В кишенях, залатаних терпiннням Я кулаки до смертi несу. Самовитий, несамовитий, Не Гоген, не Сезан, не Мане, Але що ж я можу зробити, Як в менi забагато мене. Вiн божевiльний, кажуть, божевiльний. Що ж, може бути, вiн - це я. Боже-вiльний, боже, я - вiльний. На добранiч, свободо моя. |